ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ
ЮНЕСКО визначає інклюзивне навчання як «процес звернення і відповіді на різноманітні потреби учнів через
забезпечення їхньої участі в навчанні, культурних заходах і житті громади, та
зменшення виключення в освіті та навчальному процесі».
Тобто це такий спосіб отримання освіти,
коли учні або студенти з особливими освітніми потребами навчаються в загальному
освітньому середовищі за місцем свого проживання, – і це є альтернативою інтернатній системі, за якою вони
утримуються та навчаються окремо від інших дітей, або домашньому та
індивідуальному навчанню.
Але питання інклюзії варто розглядати не тільки в аспекті створення
доступного освітнього середовища для дітей з особливими освітніми потребами. Інклюзивна
освіта в широкому сенсі передбачає створення рівних можливостей для всіх
категорій дітей в Україні: для дітей із ромських сімей, для дітей із сімей
внутрішньо переміщених осіб, для дітей інших національних меншин, які мешкають
у нашій країні.
Жоден з них не має відчувати себе іншим – і це головне
завдання інклюзії.
КОГО
МИ ВВАЖАЄМО ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ
Наразі законодавчо схвалено вживання терміну «діти з особливими освітніми
потребами». Його використовують щодо дітей до 18 років, які потребують
додаткової навчальної, медичної і соціальної підтримки з метою покращення
здоров’я, розвитку, навчання, загальної якості життя та соціалізації, тобто
включення в громади своїх однолітків та інших дітей.
До цієї категорії належать і діти з
постійною або тимчасовою інвалідністю.
МЕТА ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
Інклюзивне навчання має покращити навчальне середовище, забезпечити потреби
всіх учнів з повагою до їхніх здібностей та можливостей.
Учителям та учням відкривається все
розмаїття способів навчання, а його методи мають бути особистісно орієнтованими
– з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності
дітей з особливим потребами.
ПЕРЕВАГИ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ
·
Усуваються бар’єри в системі освіти
та системі підтримки дітей з особливими потребами.
·
Батьки залучені до процесу
навчання.
·
Діти з особливими освітніми
потребами отримують можливість для нормальної соціалізації, розвитку своїх
сильних сторін і талантів та подальшої інтеграції в суспільство, вступ до
професійних та вищих навчальних закладів.
·
У дітей з особливими освітніми
потребами формуються соціальні компетенції для налагодження дружніх стосунків з
ровесниками у школі та поза її межами; моделюються належні способи взаємодії з
колективом.
·
Створюється атмосфера спокійного
прийняття відмінностей інших людей.
ОФІЦІЙНІ ЗАСАДИ ІНКЛЮЗИВНОЇ
ОСВІТИ В УКРАЇНІ
У
грудні 2015 року Україна ратифікувала основні
міжнародні документи у сфері забезпечення прав дітей згідно зі світовими
стандартами освіти, соціального захисту та охорони здоров’я. Передусім йдеться
про статтю 24 Конвенції ООН про права інвалідів, в якій визначено обов’язок
держави щодо реалізації інклюзивної моделі освіти, тобто створення такого
предметно-просторового спеціального середовища, яке б дало змогу всім дітям
бути однаково рівними учасниками навчального процесу в єдиному освітньому
просторі відповідно до їхніх особливостей, потреб та можливостей.
5 липня
2017 року президент України підписав ухвалений 23 травня
цього ж року закон «Про внесення змін до Закону України
"Про освіту" щодо особливостей доступу осіб з особливими освітніми
потребами до освітніх послуг». Відтепер
українські діти з особливими освітніми потребами мають повне право здобувати
освіту в усіх навчальних закладах, зокрема й безоплатно в державних та
комунальних, незалежно від «встановлення інвалідності». Також для цих дітей
передбачено можливість запровадження дистанційної та індивідуальної форм
навчання, отримання психолого-педагогічної та корекційно-розвиткової допомоги,
створення інклюзивних та спеціальних груп (класів) у загальноосвітніх
навчальних закладах та «прилаштування» загальноосвітніх шкіл і класів під їхні
потреби – тобто здійснення відповідних архітектурних
перепланувань, наймання додаткових працівників (корекційних педагогів,
тьюторів, психологів), адаптація навчальних планів і програм, методів та форми
навчання, використання ресурсів спеціальної освіти, партнерство з громадою
тощо.
На 2017 рік український уряд вперше виділив субвенцію (цільова дотація з
Державного бюджету) на інклюзивну освіту у розмірі 209,4 мільйонів гривень, а в
Держбюджеті на 2018-й закладено вже понад 500 мільйонів гривень такої
субвенції. При цьому Кабмін змінив первісний розподіл коштів субвенції на
проведення занять і придбання корекційних засобів (з 80% та 20% відповідно на
65/35) та схвалив їхню закупівлю для спільного користування, якщо у навчальному
закладі є одночасно кілька дітей з однаковими хворобами.
Інклюзивна освіта – це не просто прихід дитини з особливими освітніми
потребами до звичайної школи. Йдеться про створення в спільному просторі
особливого підходу до навчання такої дитини, який передбачає додаткові елементи
навчального процесу – індивідуальний план розвитку такої дитини, спеціально
облаштоване місце і належні умови для неї.
У 2001–2007 рр. МОН експериментально впроваджував проект «Соціальна
адаптація та інтеграція в суспільство дітей з особливостями психофізичного
розвитку шляхом організації їх навчання у загальноосвітніх навчальних
закладах». Саме тоді почався дієвий пошук відповіді на питання, як інтегрувати
дітей з особливими потребами до загального освітнього процесу.
Другим етапом експерименту був українсько-канадський проект «Інклюзивна
освіта для дітей з особливими потребами в Україні», який тривав з 2008-го по
2012 роки. Задля підтримки інклюзивної освіти в Україні була створена «Мережа
на підтримку інклюзії. Школа – для всіх». Мережа об’єднала громадські
організації, батьківські групи, навчальні заклади та інші інституції, що
зацікавлені в просуванні інклюзивної політики та інклюзивного навчання в
Україні на всіх рівнях суспільства.
Важливим здобутком став «Індекс інклюзії» – добірка практичних матеріалів
на допомогу в плануванні дій зі створення та розвитку в навчальних закладах
інклюзивного навчального середовища для всіх учасників навчального процесу.
Сьогодні «Індекс інклюзії» перекладений на 32 мови та використовується в
багатьох країнах світу.
ПОТОЧНИЙ СТАН ІНКЛЮЗІЇ В УКРАЇНІ
Українські педагоги та міжнародні експерти зазначають, що в питанні
розвитку інклюзивного навчання Україна зробила потужний крок уперед. Але попри
численні зміни у законодавчих і нормативно-правових актах ступінь реальної
поширеності інклюзивної освіти в Україні ще доволі низька. У 2015/2016
навчальному році в інклюзивних класах навчалися лише 2720 дітей з особливими
освітніми потребами – а це лише 5,8% від загальної кількості. Більшість таких
дітей (32,6 тисяч осіб) поки продовжують навчатися у спеціальних
школах-інтернатах.
Загалом же понад 50 тисяч дітей з
особливими освітніми потребами ще перебувають поза якісною освітою та
соціалізацією.
МОН проаналізувало низку світових моделей інклюзивної освіти. Окрім
напрацьованого з канадськими колегами варіанту, українські фахівці ретельно
вивчили модель інклюзивної освіти в США, зокрема роботу асистентів вчителів. І
зараз в Україні впроваджується загальнонаціональний проект «Інклюзивна освіта –
рівень свідомості нації». 2016-го, року він стартував у
Запорізькій області, а зараз впроваджується вже й у
Київській, Дніпропетровській, Житомирській, Харківській, Хмельницькій та
Чернігівській областях.
Основа інклюзивного навчання
Всі учні:
§ Можуть навчатися різними методами і в різний період
часу.
§ Мають індивідуальні здібності й особливості.
§ Хочуть відчувати, що їх розуміють і цінують.
§ Мають різне походження і бажають, щоб їх відмінності поважалися.
§ Пізнають скрізь.
Що таке інвалідність?
«Інвалідність» розглядається як
«нормальне» явище, яке базується на життєвому досвіді, з системною вірогідністю
прояву серед населення будь якої країни, регіону. Інвалідність за природою може
бути постійною або тимчасовою.
§ Люди з інвалідністю та їхні сім’ї мають такі ж самі
права на соціальну і економічну участь в житті суспільства.
§ Соціальне і фізичне середовище повинні бути
модифіковані задля рівної участі всіх.
§ Політика і практична діяльність повинні відображати
цінності рівності і правовий підхід.
З прийняттям Конвенції ООН про
права людей з інвалідністю було визнано єдиний підхід до трактування цього
поняття: «інвалідність є результатом взаємодії, яка відбувається між людьми з
інвалідністю та перешкодами у стосунках і середовищі. Інвалідність – поняття
яке еволюціонує». Конвенція прописує динамічний підхід, що дозволяє певні
адаптації із збігом певного проміжку часу та в різних соціально — економічних
обставинах.
Наше бачення інклюзивного
навчання
Інклюзивне навчання означає, що всі учні
отримують освіту в звичайних класах. Це не означає, що учень не може залишити клас з якихось певних причин.
Кожен учень може отримати індивідуальну допомогу з того чи іншого предмету.
Якщо система освіти є інклюзивною, це не означає, що учні можуть
розподілятися по групам за своїми характеристиками в окремих класах на цілий
день або пів дня. В інклюзивному класі можливості створюються для всіх учнів з
тим, щоб вони навчалися разом. Інклюзивне навчання не розділяє
учнів у класі.
Спільні дії в просуванні
інклюзивного навчання
§ Приймати всіх дітей до загальноосвітніх шкіл та
шкільного життя.
§ Надавати всебічну допомогу учням з особливими
потребами, їх одноліткам та вчителям в разі потреби.
§ Дивитися на кожного учня з огляду на те, що він може,
а не на те, що він не може.
§ Створювати навчальні цілі згідно індивідуальних
можливостей кожної дитини беручи до уваги, що діти можуть мати різні навчальні
цілі, але навчатися разом в класі.
§ Переобладнати школи і класи з тим, щоб вони
зосереджували увагу на потенціалі кожної дитини.
§ Сприяти сильному лідерству в особі директора школи і
адміністрації
§ Сприяти підготовці вчителів, які
ознайомлені з різними методами викладання.
§ Формувати команду — директорів шкіл, вчителів,
батьків, учнів та інший персонал, що працюють разом у визначенні
найефективніших шляхів надання якісної освіти в інклюзивному середовищі.
§ Підтримувати виважене ставлення до батьків, особливо
до мрій батьків та цілей щодо майбутнього їхніх дітей.